ЕКСКЛЮЗИВ УКіно. Ігор Висневський: Я знав, що переможу на фестивалі в Нью-Йорку

Ігор Висневський – молодий український режисер, фільм якого вже відзначили на міжнародному рівні. Його короткометражка «Слово» отримала нагороду за найкращу режисуру на New York City International Film Festival.

Ексклюзивно для УКіно він розповів про поїздку до Нью-Йорку, фестиваль «Молодість» та чому фільми мають бути англійською мовою.

Головні герої вашої стрічки – Хвильовий та Сосюра в період репресій 30-х років. Чому саме ця тема та ці письменники?

Це вийшло випадково. У мене на третьому курсі було завдання зняти документальну або ігрову роботу про будь-яку історичну персону, пов’язану з Україною. Я довго не міг її знайти і якось підійшов до свого майстра за порадою. Він розповів мені, що жінка Сосюри працювала на НКВД. Мене це зацікавило, і я почав читати про «розстріляне відродження». Почав вибудовуватися сценарій, який я залишив на дипломну роботу.

І взагалі я вважаю, що 30-ті-40-ві роки – один з найцікавіших періодів в усьому світі. Коли я читаю про цей період, то думаю, що ще моя бабуся жила в час, коли люди були дикунами. І це мене захоплює.

Як вдалося залучити таких іменитих акторів, як Сергій Калантай та Юрій Потапенко?

Дуже просто. Я зателефонував Сергію, розповів про що фільм. Він попросив скинути сценарій, і ми домовилися зустрітися. Так було з усіма акторами. Всі вони працювали безкоштовно. Як загалом вся група, якій я дуже вдячний за це.

Зліва направо: актори Юлія Першута, Владислав Мамчур, Настасья Коротка, Юрій Потапенко та режисер Ігор Висневський

А взагалі за яким принципом відбувався підбір акторів?

Я ходив на вистави, дивився фільми. Найважче було обрати дружину Сосюри. Були проби з багатьма акторками. Але зрештою Владислав Мамчур, виконавець ролі Сосюри, порадив мені Юлію Першуту, і вона чудово вжилася в роль.

Ви – вимогливий режисер?

Все треба порівнювати, чесно скажу. Я знаю, що моя знімальна група точно вважала мене вимогливим, але я бачив людей, які були просто фанатиками.

На майданчику має бути все, як сказав режисер, чи актори можуть щось від себе додавати?

Актори навіть повинні це робити. Я вважаю, що вся команда має бути творча і щось вносити. А режисер повинен допомагати глядачам рухатися по історії. Наприклад, я дивлюся деякі фільми і розумію, що там режисера майже не було. Актор – класний, але він робить одне, а інший актор – щось кардинально протилежне. Хоча вся робота команди по суті ж має бути спрямована на те, щоб рухати сюжет.

Владислав Мамчур в ролі Сосюри

Яка сцена далася найтяжче?

З дитиною. У мене у фільмі є півторарічна дитина Сосюри, і всі сцени з нею – це найважчі сцени у світі. Важко скерувати дитину, щоб вона робила те, що тобі потрібно.

Що ви думаєте про документальний фільм Тараса Томенка «Будинок «Слово»? Які спільні риси він має з вашим?

Я планував робити повнометражний метр після короткого. Пам’ятаю, коли на другий день після захисту диплому мені подзвонив Калантай і каже, що пітчинг Держкіно на повний ігровий метр виграв «Будинок «Слово» Тараса Томенка. Мене це трохи вибило з себе на декілька днів. Я не знаю, що в нього вийде за повний метр ігровий, але його документальна стрічка особисто мені була дуже цікава. Спільного з моєю історію – окремі історичні факти. Але теми – абсолютно різні.

Нагорода за найкращу режисуру з кінофестивалю у Нью-Йорку

Ви подавали фільм на багато фестивалів. Чи розраховували, що саме у Нью-Йорку його оцінять так високо?

Я не хотів подавати у Нью-Йорк до останнього моменту, бо дорого. Але зрештою я подався, і вже через місяць дізнався, що пройшов.

Чи змогли іноземне журі та глядачі до кінця зрозуміти тему сталінських репресій?

До кінця – ні, але їм було цікаво. Якщо розмовляєш з американцями старшого покоління, то вони набагато більше розуміють. Але в мене історія не суто про сталінські репресії, вона особиста. А таку історію у фільмі зрозуміло.

З ким із відомих представників кіно вдалося поспілкуватися в Нью-Йорку?

Такі імена, які знав би пересічний глядач, не назву. Вийшло сказати декілька слів Пірсу Броснану.

 Як в ДержКіно дізналися про вашу перемогу?

Вони фінансували мені поїздку до Нью-Йорку, і я їм відзвітував по приїзді. Їм сподобався мій фільм, і це дуже приємно, враховуючи те, що вони вже профінансували два фільми про будинок «Слово». Коли я прийшов показувати свій фільм заступнику голови ДержКіно Сергію Неретіну, то боявся, що вони не захочуть дати гроші на мою поїздку, бо теми однакові.

Як оцінюєте шанси на перемогу на фестивалі «Молодість»?

Ніяк, я не бачив інші роботи. Я колись був на одному більш-менш відомому фестивалі, і думав, чому тут немає мого фільму. Я міг би перемогти. І в Нью-Йорку насправді я знав, що переможу. Бо я дивився інші роботи, і це були прості студентські фільми. Але я не бачив якого рівня фільми на «Молодості», тому не можу нічого сказати.

Назвіть 3 українських режисери, роботи яких вам сподобалися?

Загалом, я – фанат британського та американського кінематографу. Його елементи намагаюся привносити у свою роботу. Але мені дуже подобається «Земля» Олександра Довженка. Вона коротка, і в неї багато цікавих художніх рішень. Також  подобається «Поводир» Олеся Саніна та «Кіборги» Ахтема Сеітаблаєва. Але якщо відверто, то я чотири роки просто не виходив з університету, не цікавився, хто і як працює. І у мне проблема, що я не знаю імен наших режисерів. До того ж українське кіно мені рідко коли подобається.

Які теми, окрім історії, вас цікавлять?

Майбутнє. Я не люблю буденність. Те, що навколо, мені не цікаво. Реальність мені не подобається.

Що ви можете сказати про стан українського кінематографу зараз? Чи бачите ви якісь позитивні зміни?

Звичайно, бачу. По-перше, кожен рік кількість українських робіт зростає. А якість та кількість залежні. Дуже мало режисерів, які зняли один фільм, і він -геніальний. Кількість спроб та помилок постійно переростає у якість. Якщо дають людям знімати, то це круто. По-друге, у нас телебачення дає знімати телемуви. 

Ігор Висневський

Яке становище режисерів на українському кіноринку?

Важко сказати. Я знаю приклади, коли вчорашні випускники вже знімають хороші комерційні фільми. Але в рік заклади вищої освіти випускають дуже багато режисерів. Їх в такій кількості просто не треба.

Але, незважаючи на це, ви стали режисером.

Так. Я – перфекціоніст. І це певна перевага моя над багатьма режисерами. Я буваю на майданчиках і бачу, коли режисеру відверто все одно на те, що відбувається.

Хоча кіно як таке поступово відходить. І починають з’являтися телевізійні проекти, той же Netflix, які по суті не гірше за кіно, але аудиторія у них набагато більша. В Україні поки що такої тенденції немає. Я сподіваюся, що вона буде, коли почнуть робити високоякісні круті серіали. А взагалі я б себе хотів бачити режисером «Гри  престолів».

Фільми, вироблені в Україні, мають бути українською мовою?

Не обов’язково, бо треба ж їх кудись продавати. Є німецький фільм «Вікторія», який повністю англомовний і вироблений на продаж іншим країнам. Я вважаю, що треба знімати англійською, якщо ти хочеш продавати високоякісний продукт на інші країни. Фестивальне життя в англомовного проекту набагато довше. А з приводу російської…  Якщо б мені дали цікавий російськомовний проект, то я б не відмовився.

Фото з особистого архіву режисера

Поділитися

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*