ЕКСКЛЮЗИВ УКіно. Дар’я Плахтій: Наслідувати батькову професію я принципово не хотіла

Дар’я Плахтій — молода українська акторка, яка дебютувала у фільмі «Племяшка».  У будь-якій ролі, вона ніжна і стривожена, а грає тонко і тремтливо. Саме за цю особливість Дар’я була помічена багатьма режисерами, а театральний критик Олег Вергеліс включив її до списку «ТОП-15 перспективних акторів нового кіно».

Ексклюзивно для УКіно акторка розповіла про майбутні проекти, улюблених акторів і родину.

Ваш батько грав у місцевому театрі й ви можна сказати продовжили його справу, ставши акторкою. Чому все ж вирішили піти у ту професію, що і ваш тато?

Я не мріяла з дитинства стати актрисою. Пам’ятаю, як одного дня після казки на ніч сказала мамі, що коли виросту — стану русалкою. Потім мріяла бути продавцем морозива, думала: у мене буде нескінченний доступ до всього морозива, що буде на  вітрині. Згодом, прониклася бездомними тваринами: дорогою зі школи збирала їх додому, рятувала цуциків із каналізації, мостила коробочки для вагітних киць і довго була певна — стану ветеринаром і всіх тварин врятую. Потім багато років думала, що стану дизайнером інтер’єру, художницею чи реставратором творів мистецтва… Наслідувати батькову професію принципово не хотіла, бо то був як раз вік максималізму і протесту. Тим паче, брат — актор, як і його дружина й її батьки. Але доля інколи сама вирішує за нас. Я зустрілася зі знайомою, яка щойно повернулась з Києва. Вона розказала мені про університет Карпенка-Карого, і запевнила, що я туди вступлю на акторський, бо темпераментна і гарна. З того моменту моє життя змінило вектор у сторону акторства. Це сталося десь за три місяці до вступу.

Над якими проектами ви зараз працюєте?

Працюю з канадським режисером Метом Грімардом. Він приїхав до України зняти короткий метр. Розголошувати про що фільм і хто мій персонаж поки не варто, але сподіваюсь скоро його можна буде подивитися. Буде колоритно і весело. Взагалі, завжди цікаво, як іноземці сприймають і знімають наші реалії. Також, знімаюсь у другій частині фільму «Червоний» — «Без лінії фронту». Мені припала роль Уляни, кохання Червоного. І щойно закінчились зйомки чотирьох серійного фільму до Дня Перемоги «Один у полі воїн». Там у моєї героїні Галі дуже насичене емоційне життя, не скажу — щасливе, але з акторської точки зору було цікаво.

Зйомки другої частини фільму “Червоний”
Зйомки фільму “Один у полі воїн”

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Чим керуєтесь, коли погоджуєтеся на зйомки певного фільму?

Три речі, на які я зважаю: сценарій, персонаж, режисер. Перше з чим стикаєшся, коли знайомишся з проектом — це сценарій. Для мене важливі діалоги і драматургія. Друге — персонаж. Мені важливо розуміти його і захотіти розказати його історію. Ну і, звісно, режисер. Кожен режисер має свій почерк, свої особливості роботи. Важливо розуміти з ким тобі доведеться працювати.

Церемонія вручення нагород Другої національної кінопремії

Вважають, що ваша найкраща роль була саме у стрічці української режисерки Марини Степанської «Стрімголов». А що думаєте ви про роль у цій картині?

Певно, що з тих робіт, які вже вийшли в люди — Катя зі «Стрімголов» і, справді, — краща роль. А, взагалі, не хочеться оцінювати ролі: кращі чи гірші, хочеться просто робити персонажів різними, але завжди якісно.

Чи були моменти, де ви не задоволені власною грою?

Не задоволена грою часто. Я завжди хочу зробити все ідеально і періодично маю сумніви, що роблю саме так. Але якщо режисер залишається задоволеним, можу йому довіритись. Але буває таке, що все саме так, як ти хотів і це гіпер кайф!

Хто є для вас авторитетом, прикладом у сфері кінематографії?

Слово авторитет у цьому контексті мені не дуже подобається. Є просто актори, які мені до вподоби. Наприклад, Джеймс Макевей або Маґконахі. З жінок — Крістен Стюард …, насправді, дуже багато крутих акторів.

У вас є чоловік і донечка Соломія. Як вдається поєднувати роботу і проведення часу в колі родини?

Сім‘я завжди на першому місці, але якщо треба на якийсь час присвятити себе проекту, то нас виручають бабусі.

Ви — дуже творча людина. На четвертому курсі навчанні створили з друзями кафе на Подолі «Вагабонд», яке іменують «Кафе без цін».  Поділіться з нашими читачами, як виникла така ідея?

«Вагабонд» став ще одним переломним моментом у моєму житті. Для мене на той час це було не кафе, а скоріш місце комунікацій і творчості. Тепер, з цими ж друзями, ми відкрили музичний бар з вегетаріанською кухнею «Дом». Це вже більш серйозний проект, з трьома напрямами: електронна музика, вегетаріанська кухня і коктейльний бар. Тепер ми набагато частіше танцюємо й їмо вегетаріанські бургери. А танці і здорова їжа роблять людину щасливішою!

Світлина з музичного бару “Дом”
Фото з бару “Дом”

 

 

 

 

 

 

 

Назвіть ТОП-3 ваших улюблених українських фільмів і серіалів.

«Припутні», режисер Непиталюк

«Діксі Ленд», режисер Бондарчук

«Головна Роль», режисер Буковський.

Фото: особистий архів Дар’ї Плахтій

Поділитися

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*