ЕКСКЛЮЗИВ УКіно. Олена Лавренюк: Наші Карпати нічим не поступаються Ісландії

Олена Лавренюк – українська актриса театру та кіно, особливу увагу глядачів прикувала до себе після головної жіночої ролі у найкасовішому фільмі 2017 року, стрічці-переможниці премії «Золота Дзиґа» в категорії «Вибір глядачів» – «DZIDZIO Контрабас».

Які гуртки ви відвідували в дитинстві? Ви були зайнятою дитиною?

Так, кожен день мого дитинства був дуже насиченим, адже моя мама віддавала мене у всі можливі гуртки і робила все для того, щоб я розвивалась різносторонньо. Найулюбленішим моїм заняттям з поміж усіх були танці – я займалась ними професійно до 17 років, навіть гастролювала!

Які дитячі захоплення перейшли в дорослe життя?

Саме в той період, коли я найактивніше займалась танцями я отримала цей «сценічний наркотик». Сцена стала моєю пристрастю і згодом це переросло в мою професію – акторство.

Розкажіть про найперший досвід акторської діяльності.

Якщо згадувати мою першу велику роль у кіно, то це був фільм «Синевир», де я виконувала роль головної героїні. Звісно, що перші враження після того, як тебе затверджують на роль – це ніби ти зірвав джек-пот! Хоча вони швидко проходять, адже наступного разу потрібно зробити теж саме – знову зірвати джек-пот!

З актором Іллею Рудаковим під час зйомок “Синевиру” (2013)

Чи траплялися під час роботи курйозні ситуації, що запам’яталися на все життя?

Курйозних ситуацій завжди вдосталь, вони присутні на всіх проектах, навіть якщо граєш глибоко-драматичну роль в театрі. Пам’ятаю, коли ми знімали «DZIDZIO Контрабас» в мене була сцена, де я була за кермом машини. Як тільки я сіла і почала вести її – всі учасники знімальної групи просто почали розбігатись і тікати з дороги (сміється). Хоча я добре воджу машину, але всі чомусь лякались мого водіння.

У вас модeльна зовнішність. Як би ви віднеслися до пропозиції стати обличчям компанії?

Я б з радістю погодилась на таку пропозицію, але ретельно обирала би саму компанію чи бренд, від якого надійшла пропозиція. Це точно має відповідати моїм цінностям та способу життя.

Чи виникали думки спробувати себе у фотомодeлінгу?

Насправді в мене вже великий досвід роботи фотомоделлю. Ще з часів університету я приймала участь у багатьох зйомках та навіть здобувала нагороди на конкурсах в цій сфері.

Чи є у вас табу стосовно ролі, яку ви маєте зіграти? Що ви ніколи не зробите на знімальному майданчику чи в театрі?

Я кажу, що табу є для того, щоб їх порушувати (посміхається). Не зіграти щось я можу лише в тому випадку, якщо це буде протирічити моїм особистим життєвим принципам. А що стосується якихось забобон, чи «злих» ролей – такі речі мене не лякають. Навпаки, дуже цікаво змінювати образи, грати когось такого, ким тебе навіть не уявляли глядачі!

Якими мовами вільно володієте? Вам подобається взагалі вивчати нові мови?

Звичайно, що вільно володію українською, російською, а також англійською мовами. Ще я добре розумію і розмовляю польською. Мрію вивчити французьку, починала це робити вже не один раз, але ніяк не можу взятись за неї комплексно. Проте все ще попереду!

Ви спонтанна людина, чи у вас розплановане життя?

Як кажуть, хочеш розсмішити Бога – розкажи йому про свої плани. В цілому я стараюсь планувати якісь речі, але, як показав мені життєвий досвід, Всевишній завжди вносить свої корективи.

Як відбувалися зйомки стрічки “DZIDZIO Контрабас”? Як вам працювалося з акторами-аматорами?

Зйомки пройшли швидко і холодно (сміється). Це була рання весна і температура на вулиці була рівна нулю, хоча знімали ми «літні» сцени. Працювати з акторами-аматорами – це класний досвід за який я дуже вдячна Міші (DZIDZIO – прим.). З однієї сторони було важко: в Міши – великий акторський талант, він дуже органічний, але складнощі були в тому, що він часто імпровізував з текстом і ти не завжди розумів, чим могла закінчитись сцена. У акторів є свої професійні стандарти і тут потрібно було підлаштовуватись під нього і працювати так. Проте реагувати потрібно було дуже швидко і це був новий виклик для мене.

Під час зйомок “DZIDZIO Контрабас”

Розкажіть про те, як ви отримали роль у фільмі “Жінка на війні”.

Роль, яку я граю у фільмі, невелика, і режисерові для неї потрібна була саме українка. Зйомки відбувались у нас, а так як ми з Бенедиктом Ерлінгсоном були знайомі раніше, він запропонував мені цю невеличку роль особисто.

Чи тяжко було зніматися та працювати з іноземними колегами?

Працювати було чудово, адже я розумію англійську і ніяких складнощів з розумінням один одного не виникало. Всі актори, що знімались у стрічці та режисер – це великі професіонали і працювати з ними було лише задоволенням, не було ніякого дискомфорту.

Ви брали учать у зйомках на території Ісландії?

Фільм знімали в Україні, але я бувала в Ісландії раніше. Приїхавши туди, я подумала, що це ж треба було їхати так далеко, щоб побачити красу, яка є поруч з нами, адже наші Карпати нічим не поступаються Ісландії! Безперечно, вона має свої особливості, яких немає більше ніде – як колір океану поєднується з зеленою рівниною. Кольорова гамма пейзажів виглядає дуже гарно! Сподобався чудовий водоспад, де відзняли багато сцен з різноманітних фільмів.

Вже підготували сукню для Каннського кінофестивалю?

Це складний дівчачий процес, в мене вже є ідеї, але я ще не впевнилась у виборі на 100%! До речі, минулорічна моя сукня з Канн від українського дизайнера отримала дуже багато компліментів.

Доля людини прописана заздалегідь чи ми самі її створюємо?

Я вважаю, що вона прописана, але людині завжди дається вибір і саме за допомогою цього вибору залежить подальший стан справ, від того, як ти ним скористаєшся і що саме обернеш.

Поділитися

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*