Перший український фільм про козацтво «Запорізька Січ»: відомі і невідомі факти

Український повнометражний фільм «Запорізька Січ» був знятий у 1911 році кінокомпанією «Батьківщина», яка була створена на території Катеринославська. Фільм має ще одну назву «Облога Запорізька».

Цей фільм став першим в українському кінематографі, що відтворив героїчну історію Запорізького козацтва.

Сюжет кінострічки оповідає про минуле Запорізької Січі в XVII столітті: бойові подвиги запорізьких козаків і кошового отамана Івана Сірка, герої України, що захищали Україну від нападів турків і татар. Всі сцени фільму були зняті на  героїчних місцях, а саме там, де раніше розташовувалась Січ.

За стрічкою дуже добре слідкували: все мало відповідати дійсності й режисери намагалися повністю передати той колорит, аби усі глядачі могли перейняти той дух. Близько чотирьохсот людей брали участь у сценах з гарматами та човнами. Весь фільм консультував історик, автор  багатьох праць про історію українського козацтва ─ Дмитро Яворницький. До речі, саме він надавав матеріальну підтримку фільму.  Для кінострічки була написана музика композитором і хоровим диригентом Олександром  Стрижевським, зроблені декорації художником Є.Шпаликом, який був активним учасником «Просвіти». Багато жителів міста Катеринославська (суч. Дніпро) збирали для зйомок фільму одяг, оздоблення, виготовляли бутафорську зброю. Всі охочі могли побачити кінострічку «Запорізька Січ» вже у січні 1912 року у приміщенні сінематографу «Художество» Ісая Спектора. Німа стрічка була вийшла разом із супроводом українського хору.

Український краєзнавець і письменник Микола Чабан перший, хто заговорив про «Запорізьку Січ».

“На жаль, повністю фільм “Запорізька Січ” не зберігся, лише чотири невеликих кадри вдалося віднайти в російських кіноархівах».

Краєзнавець має надію, що стрічка могла зберегтися у Франції, в архівах  фірми «Пате», адже саме на його плівці була відзнята кінострічка. Окрім цього, «Пате» виділила гроші на придбання столичних козацьких костюмів для акторів.

Як все почалося?

У Київській газеті «Засів» тридцятого вересня 1911 року повідомили, що французька фірма «Пате» хоче зняти стрічку: « Напад татар на Запорізьку Січ». У зв’язку із цим фірма думала улаштувати показний бій на березі Дніпра, там, де розташовувалася Січ. І, провівши певні досліди, вирішили, що це обов’язково має бути у Лоцманській Кам’янці. Тоді було створено курінь, хати, тини. Дуже багато мешканців було покликано у зйомках фільму.

Данило Сахненко — оператор і режисер кінострічки, окрім цього був ще і кіносценаристом, добирав акторів і реквізит. Старожили загадували, у якому форматі проходили зйомки:

«Всі стоять перед камерою. Сахненко кричить: “Біжіть!” – всі біжать. “Падайте!” – всі падають. “Умирайте!” – всі починають корчитися у смертних муках.»

Реконструкції кінострічки у 2013 році

Нащадки-земляки вирішили, що залишити такий фільм поза увагою і забути його просто неможливо. Тому вони вирішили зняти «кавер-версію» кінострічки. І у масових сценах, обов’язково братимуть участь місцеві жителі села Лоцманська Кам’янка, як власне і сто років тому. Автор сценарію й журналіст Олександр Пільонов:

«Ну немає фільму. А хотілось би… Оце б знайти оригінал! Ми робили цей фільм «всліпу». Адже немає основи. Характер, образ – де, що, як? У нас дуже талановитий край. І скільки їх, отаких сахненків, невідкритих, забутих десь ще є».

Валентина Слобода, керівник обласного осередку Національної спілки кінематографістів України, яка власне стала автором ідеї реконструкції розповіла, що працюють вони на ентузіазмі.

«Ми не претендуємо на високохудожній фільм. Ми лише віддаємо данину сторіччю події – першому в історії українському ігровому фільму. Ми дуже вдячні людям, патріотам, які погодились брати в цьому участь, – як актори, як волонтери, як люди, які готували козакам їжу, і так далі. У нас брали участь спортсмени кінноспортивної школи. На конях. Кожен з коней коштує, як «Бентлі»! І якби якийсь кінь зламав ногу, ми б не розрахувались»

До реконструкції стрічки готувалися майже рік, але зйомки зайняли лише дві дні. Операторами стали найкращі працівники з різних міст України. У результаті було змонтовано вісім різних варіантів. Ігор Родіонов (один із операторів) зізнався в інтерв’ю «Радіо Свобода»:

«Я думав, що ж там, простіше простого – зробити німий фільм, який нагадуватиме фільм, знятий на зорі кінематографу, коли ще не було досвіду, не знали, як чергувати кадри. І коли я почав монтувати, я зрозумів, що у мене фільм не виходить, щоразу я скочувався до формату кліпу»

Ми маємо пишатися цим фільмом, адже це перший(!) український фільм такого характеру. І думаю, кожен із нас сподівається, можливо, навіть десь у глибині душі, що колись його все ж знайдуть і кожен охочий зможе його переглянути.

Джерела: Обозреватель, Національна спілка кінематографістів України, http://zolotapalanka.blogspot.com

Поділитися

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*