Десять кроків українського кінематографу

1. Крок перший

Більшість з нас думає, що початок кінематографу –  стрічка братів Люм’єр, у якій потяг прибуває на вокзал Ла-Сьота. Насправді, все почалось трохи раніше. Перший платний кіносеанс відбувся 28 грудня 1895 року у Парижі на бульварі Капуцинок. Щодо українського кінематографу, то все почалось у 1893 році. Одеський механік, Йосип Тимченко, створив прототип сучасного кіноапарату. З тих часів піонери українського кінематографу робили спроби екранізувати популярні театральні вистави, бо, як всім відомо, кіно пішло з театрального мистецтва.

2. Революція. Одержавлення кіноіндустрії

1922 рік. Країна зазнала немало революційних подій. В Радянській Україні утворилася кінематографічна організація, що повністю очолила кіновиробництво. З’явилися ігрові фільми 20-х років, які поєднали революційну тематику з ігровими жанрами. Московські кінорежисери знімали фільми в Одесі. У 1925 Ейзенштейн зняв фільм «Броненосець Потьомкін», що став візитівкою Одеси. До речі, на той час кольорових фільмів ще не було, але у роботі Ейзенштейна присутній кольоровий елемент – червоний прапор. Режисер власноруч розмалював його на плівці.

3. 1930-ті 

Згодом в 1930 році у світ вийшов перший український звуковий фільм Дзиґи Вертова «Ентузіазм: Симфонія Донбасу», в якому для музичного образу слугували повсякденні і звичайні звуки. В стрічці оспівана індустріалізація і колективізація. Воно то й не дивно – в той час згортали українізацію. Переглянувши цю стрічку, Чарлі Чаплін зазначив:” Містер Дзиґа Вертов – музикант».

4. 1940-ві

Не дивлячись на окупацію України, кінематографічне життя продовжувалось. Хоч на кіностудіях і створювались пропагандистські стрічки з воєнною хронікою. Наприклад, «Райдуга» Марка Донського за сценарієм Ванди Василевської, в якому розповідається трагічна доля окупованого українського села. Також працюють декілька кінотеатрів.

5. Відлига

Київські пейзажі, коронні цитати, колоритний гумор – це все про фільм «За двома зайцями» (1961). Його й досі полюбляють передивлятися, а пам’ятник, присвячений головним персонажам, стоїть на Андріївському Узвозі. Чи бачили ви цей фільм? Якщо відповідь стверджувальна, то якою мовою? Оригінал знятий українською, але продубльований російською перед виходом на екрани. Декілька років тому реставраторам вдалося знайти первісну версію в Маріупольському фільмофонді. З 2013 року у вас є можливість передивитись (або побачити перший раз) «За двома зайцями» мовою оригіналу на YouTube.

6. Поетичне кіно

   Не можна не згадати роботу Параджанова «Тіні забутих предків» (1964). Народні декоративні елементи, колоритна музика, гуцульська атмосфера – такі цікаві та водночас
невідомі речі для тогочасного суспільства. Реакція і відгуки доволі контрастні. Деяких членів команди звільнили з роботи, Параджанову заборонили жити в Україні, а сам фільм певний час був забороненим до показу. Тим часом, на міжнародних кінофестивалях «Тіні забутих предків» отримали схвальні відгуки і нагороди. Отакі справи.

7. 1970-ті

На екрани виходить стрічка «В бій ідуть лише „старі“» (1972). Визначний фільм тих часів. Режисер Леонід Биков також виконує і головну роль, за що його стрічка отримала нагороду за виконання головної ролі на Всесоюзному кінофестивалі у Баку. В травні 2011 року донька режисера, Мар’яна Бикова, подала позов на американську кінокомпанію, що незаконно „колоризувала“. Як стверджувала Мар’яна, Леонід Биков не використав кольорову плівку, бо в картині є кадри воєнної хроніки.

 

8. Перебудова. Пора Радянського Артхаусу

   У 1989 році Кіра Муратова зняла «Астенічний синдром», що викликав неоднозначну реакцію у влади. Це перший вітчизняний фільм, в якому прозвучала нецензурна лексика, тому і вийшов він спочатку в обмеженому прокаті. Складається з двох новел. В сюжеті першої новели розповідається про жінку, що щойно похоронила чоловіка. У неї постійна депресія. У другій новелі головний персонаж – чоловік, що має астенічний синдром (невчасно засипає). Він потрапляє у місце для душевнохворих і розуміє, що люди на волі не сильно відрізняються від пацієнтів лікарні. Ті, хто полюбляє артхаус, вподобають цю роботу. До речі, Кіра Муратова запрошена стати членом Оскарівської кіноакадемії.

9. Незалежність

Прийшла вона, незалежність. Та, що подарувала багатьом великі надії на майбутнє і водночас зруйнувала їх. Тим часом, український кінематограф зазнає крах через економічну кризу. Щорічна кількість глядачів зменшилась з 552 млн до 5 млн.

10. Кіно буде! 

Через деякий час почався підйом. Наприклад, серіал «Роксолана» (1996-2003). Серед акторів виділяється Богдан Ступка, який став головним гетьманом українського екрану. Українські стрічки один за одним отримують перші перемоги на європейських кінофестивалях. Наприклад, «Подорожні» Ігоря Стрембіцького у 2005 році отримав «Золоту пальмову гілку» на Каннському кінофестивалі. Не можна не згадати про «Плем’я» (2014) Мирослава Слабошпицького. Знятий виключно мовою жестів, але його головна ідея не привернути увагу до проблем людей із вадами слуху. Режисер мав на меті розповісти історію, яку зрозуміють у кожному куточку світу. За словами Слабошпицького: «Якби герої фільму заговорили – нічого не змінилося б».

Наш кінематограф неймовірно контрастний. Багато ще не знято, але багато зроблено. Зараз ми намагаємося віддалятися від російськомовних стрічок і робити своє, особливе кіно. Бюджет Держкіно з кожним роком росте і росте, а наші режисери роблять спроби зняти новий, незвичний для українського глядача жанр. Багато нерозкритих таємниць, з яких можна було б черпнути щось нове.

 

Поділитися

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*